3-я книга ЦарствГлава 22 |
|
1 |
|
2 На третий год Иосафат, царь Иудейский, приходил к царю Израильскому. |
|
3 И сказал царь Израильский служащим при нем: знаете ли, что Рамоф Галаадский наш? А мы молча сидим, и не берем его из руки царя Сирийского. |
|
4 И сказал он Иосафату: пойдешь ли со мною, чтобы завоевать Рамов Галаадский? И сказал Иосафат царю Израильскому: как ты, так и я; как твой народ, так и мой народ; как твои кони, так и мои кони. |
|
5 И сказал Иосафат царю Израильскому: спроси сегодня, что скажет Господь. |
|
6 И собрал царь Израильский пророков около четырех сот человек и сказал им: идти ли мне войною на Рамоф Галаадский, или нет. Они сказали: иди, Господь предаст его в руку царя. |
|
7 И сказал Иосафат: нет ли здесь еще пророка Господа? у него спросим. |
|
8 И сказал царь Израильский Иосафату: есть еще один человек, чрез которого можно вопросить Господа; но я не люблю его, потому что он не пророчествует мне доброго, а только худое. Это Михея, сын Имлы. И сказал Иосафат: не говори этого, царь. |
|
9 И позвал царь Израильский одного евнуха, и сказал: приведи скорее Михею, сына Имлы. |
|
10 |
|
11 И сделал себе Цедекия, сын Кенааны, железные рога, и сказал: так говорит Господь: сими избодешь Сирию до конца ее. |
|
12 И все пророки пророчествовали то же, говоря: иди на Рамоф Галаадский, будет успех, Господь предаст его в руку царя. |
|
13 Посланный, который пошел позвать Михею, говорил ему: вот речи пророков предвещают царю доброе. Пусть бы и твое слово было согласно с словом каждого из них, изреки и ты доброе. |
|
14 И сказал Михея: жив Господь! я изреку то, что скажет мне Господь. |
|
15 |
|
16 И сказал ему царь: сколько раз я должен заклинать тебя, чтобы ты не говорил мне ничего, кроме истины, во имя Господа. |
|
17 И сказал он: я вижу всех Израильтян, рассеянных по горам, как овец, у которых нет пастуха. И сказал Господь: нет у них государя, пусть спокойно возвращается каждый в свой дом. |
|
18 И сказал царь Израильский Иосафату: не говорил ли я тебе, что он не пророчествует мне доброго, а только худое. |
|
19 И сказал: итак выслушай слово Господа: я видел Господа, сидящего на престоле Своем, и все воинство небесное стояло близ Него по правую и левую сторону. |
|
20 И сказал Господь: кто бы убедил Ахава, чтоб он пошел и пал в Рамофе Галаадском? И говорил один так, другой иначе. |
|
21 И выступил дух и стал пред Господом, и сказал: я убежду его. И сказал ему Господь: каким образом? |
|
22 Он сказал: я пойду и сделаюсь духом лжи в устах всех пророков его. Господь сказал: да, ты убедишь и сделать это можешь. Поди, и так сделай, |
|
23 Вот теперь вселил Господь духа лжи в устах всех сих пророков твоих. И Господь недоброе изрек о тебе. |
|
24 И подошел Цедекия, сын Кенааны, и ударил Михею по щеке, и сказал: вот куда пошел от меня дух Господа говорить с тобою. |
|
25 И сказал Михея: увидишь это в тот день, когда уйдешь во внутреннюю комнату, чтоб укрыться. |
|
26 И сказал царь Израильский: возьми Михею, и отведи его к Амону градоначальнику и к Иоасу царевичу. |
|
27 И скажи: так говорит царь: посадите этого в темничный дом, и кормите его скудно хлебом и водою, доколе я не возвращусь с миром. |
|
28 Но Михея сказал: если возвратишься с миром, то не говорил чрез меня Господь. И сказал: слушайте, все люди. |
|
29 |
|
30 И сказал царь Израильский Иосафату: я переоденусь и вступлю в бой, а ты надень свои одежды. И переоделся царь Израильский, и вступил в бой. |
|
31 Сирийский царь дал приказ начальникам колесниц, которых у него было тридцать два, и сказал: ни с кем не сражайтесь, ни с малым, ни с великим, а только с одним царем Израильским. |
|
32 Начальники колесниц, увидев Иосафата, сказали про себя: верно, это царь Израильский, и пустились на него, чтобы сразиться с ним. Иосафат закричал. |
|
33 Начальники колесниц, видя, что это не Израильский царь, поворотили от него. |
|
34 Между тем один человек просто натянул лук, и ранил царя Израильского между швами лат. И сказал он своему вознице: воротися и вези меня из стана, потому что я ранен. |
|
35 Но поднялся бой в тот день, и царь принужден был стоять на колеснице против Сириян, и вечером умер. Кровь из раны текла в кузов колесницы. |
|
36 По захождении солнца понесся клич по стану и говорили: всяк в свой город! всяк в свою землю! |
|
37 И умер царь, и привезен в Самарию, и похоронили царя в Самарии. |
|
38 И ополоскали колесницу на пруде Самарийском, и псы лакали кровь его, а мыли блудницы, по слову Господа, которое Он изрек. |
|
39 |
|
40 И почил Ахав с отцами своими, и сделался царем вместо его сын его Ахазия. |
|
41 Иосафат, сын Асы, сделался царем Иудеи в четвертый год Ахава, царя Израильского. |
|
42 Иосафат был тридцати пяти лет, когда начал царствовать, и царствовал в Иерусалиме двадцать пять лет. Имя матери его Азува, дочь Шилхия. |
|
43 Он ходил во всем стезею отца своего Асы, и не сходил с ней, поступая праведно пред очами Господа. |
|
44 Только лишь высоты не были отменены, и народ еще совершал жертвы и курения на высотах. |
|
45 |
|
46 Прочие деяния Иосафата, мужество его, какое он показал, и как он воевал, описаны в книге дневных записей царей Иудейских. |
|
47 Он истребил с земли и остатки блудников, оставшиеся во дни отца его Асы. |
|
48 В Идумее тогда не было царя. Простой правитель был вместо царя. |
|
49 Иосафат сделал корабли Фарсисские для того, чтобы пойти в Офир за золотом, но не дошел, потому что корабли разбились в Ецион-Гавере. |
|
50 |
|
51 И почил Иосафат с отцами своими, и погребен с отцами своими, в городе Давида, отца своего. И сделался царем вместо его сын его Иоарам. |
|
52 Ахазия, сын Ахава, сделался царем Израиля в Самарии в семнадцатый год Иосафата, царя Иудейского, и царствовал над Израилем два года. |
|
53 И поступал худо пред очами Господа, и шел дорогою отца своего, и дорогою матери своей, и дорогою Иеровоама, сына Наватова, который ввел Израиля в грех. |
|
54 Он служил Ваалу и поклонялся ему, и огорчал Господа, Бога Израилева, - точно так же, как делал отец. |
1-а царiвРозділ 22 |
|
1 |
|
2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя. |
|
3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“. |
|
4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“ |
|
5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“ |
|
6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“. |
|
7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“. |
|
8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“ |
|
9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“ |
|
10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними. |
|
11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“ |
|
12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“. |
|
13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“. |
|
14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“ |
|
15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“. |
|
16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“ |
|
17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“. |
|
18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“ |
|
19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його. |
|
20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так. |
|
21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим? |
|
22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! |
|
23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“... |
|
24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“ |
|
25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“. |
|
26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина, |
|
27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“. |
|
28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“ |
|
29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту. |
|
30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій. |
|
31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“. |
|
32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав. |
|
33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього. |
|
34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“... |
|
35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю. |
|
36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“ |
|
37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії. |
|
38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив. |
|
39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. |
|
40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія. |
|
41 |
|
42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи. |
|
43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х. |
|
44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках. |
|
45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем. |
|
46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. |
|
47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю. |
|
48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів. |
|
49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері. |
|
50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів. |
|
51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам. |
|
52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки. |
|
53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. |
|
54 І служив він Ваалові, і вклоня́вся йому, та й гніви́в Го́спода, Бога Ізраїлевого, — усе так, як робив його ба́тько. |
3-я книга ЦарствГлава 22 |
1-а царiвРозділ 22 |
|
1 |
1 |
|
2 На третий год Иосафат, царь Иудейский, приходил к царю Израильскому. |
2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя. |
|
3 И сказал царь Израильский служащим при нем: знаете ли, что Рамоф Галаадский наш? А мы молча сидим, и не берем его из руки царя Сирийского. |
3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“. |
|
4 И сказал он Иосафату: пойдешь ли со мною, чтобы завоевать Рамов Галаадский? И сказал Иосафат царю Израильскому: как ты, так и я; как твой народ, так и мой народ; как твои кони, так и мои кони. |
4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“ |
|
5 И сказал Иосафат царю Израильскому: спроси сегодня, что скажет Господь. |
5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“ |
|
6 И собрал царь Израильский пророков около четырех сот человек и сказал им: идти ли мне войною на Рамоф Галаадский, или нет. Они сказали: иди, Господь предаст его в руку царя. |
6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“. |
|
7 И сказал Иосафат: нет ли здесь еще пророка Господа? у него спросим. |
7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“. |
|
8 И сказал царь Израильский Иосафату: есть еще один человек, чрез которого можно вопросить Господа; но я не люблю его, потому что он не пророчествует мне доброго, а только худое. Это Михея, сын Имлы. И сказал Иосафат: не говори этого, царь. |
8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“ |
|
9 И позвал царь Израильский одного евнуха, и сказал: приведи скорее Михею, сына Имлы. |
9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“ |
|
10 |
10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними. |
|
11 И сделал себе Цедекия, сын Кенааны, железные рога, и сказал: так говорит Господь: сими избодешь Сирию до конца ее. |
11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“ |
|
12 И все пророки пророчествовали то же, говоря: иди на Рамоф Галаадский, будет успех, Господь предаст его в руку царя. |
12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“. |
|
13 Посланный, который пошел позвать Михею, говорил ему: вот речи пророков предвещают царю доброе. Пусть бы и твое слово было согласно с словом каждого из них, изреки и ты доброе. |
13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“. |
|
14 И сказал Михея: жив Господь! я изреку то, что скажет мне Господь. |
14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“ |
|
15 |
15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“. |
|
16 И сказал ему царь: сколько раз я должен заклинать тебя, чтобы ты не говорил мне ничего, кроме истины, во имя Господа. |
16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“ |
|
17 И сказал он: я вижу всех Израильтян, рассеянных по горам, как овец, у которых нет пастуха. И сказал Господь: нет у них государя, пусть спокойно возвращается каждый в свой дом. |
17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“. |
|
18 И сказал царь Израильский Иосафату: не говорил ли я тебе, что он не пророчествует мне доброго, а только худое. |
18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“ |
|
19 И сказал: итак выслушай слово Господа: я видел Господа, сидящего на престоле Своем, и все воинство небесное стояло близ Него по правую и левую сторону. |
19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його. |
|
20 И сказал Господь: кто бы убедил Ахава, чтоб он пошел и пал в Рамофе Галаадском? И говорил один так, другой иначе. |
20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так. |
|
21 И выступил дух и стал пред Господом, и сказал: я убежду его. И сказал ему Господь: каким образом? |
21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим? |
|
22 Он сказал: я пойду и сделаюсь духом лжи в устах всех пророков его. Господь сказал: да, ты убедишь и сделать это можешь. Поди, и так сделай, |
22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! |
|
23 Вот теперь вселил Господь духа лжи в устах всех сих пророков твоих. И Господь недоброе изрек о тебе. |
23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“... |
|
24 И подошел Цедекия, сын Кенааны, и ударил Михею по щеке, и сказал: вот куда пошел от меня дух Господа говорить с тобою. |
24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“ |
|
25 И сказал Михея: увидишь это в тот день, когда уйдешь во внутреннюю комнату, чтоб укрыться. |
25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“. |
|
26 И сказал царь Израильский: возьми Михею, и отведи его к Амону градоначальнику и к Иоасу царевичу. |
26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина, |
|
27 И скажи: так говорит царь: посадите этого в темничный дом, и кормите его скудно хлебом и водою, доколе я не возвращусь с миром. |
27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“. |
|
28 Но Михея сказал: если возвратишься с миром, то не говорил чрез меня Господь. И сказал: слушайте, все люди. |
28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“ |
|
29 |
29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту. |
|
30 И сказал царь Израильский Иосафату: я переоденусь и вступлю в бой, а ты надень свои одежды. И переоделся царь Израильский, и вступил в бой. |
30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій. |
|
31 Сирийский царь дал приказ начальникам колесниц, которых у него было тридцать два, и сказал: ни с кем не сражайтесь, ни с малым, ни с великим, а только с одним царем Израильским. |
31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“. |
|
32 Начальники колесниц, увидев Иосафата, сказали про себя: верно, это царь Израильский, и пустились на него, чтобы сразиться с ним. Иосафат закричал. |
32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав. |
|
33 Начальники колесниц, видя, что это не Израильский царь, поворотили от него. |
33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього. |
|
34 Между тем один человек просто натянул лук, и ранил царя Израильского между швами лат. И сказал он своему вознице: воротися и вези меня из стана, потому что я ранен. |
34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“... |
|
35 Но поднялся бой в тот день, и царь принужден был стоять на колеснице против Сириян, и вечером умер. Кровь из раны текла в кузов колесницы. |
35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю. |
|
36 По захождении солнца понесся клич по стану и говорили: всяк в свой город! всяк в свою землю! |
36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“ |
|
37 И умер царь, и привезен в Самарию, и похоронили царя в Самарии. |
37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії. |
|
38 И ополоскали колесницу на пруде Самарийском, и псы лакали кровь его, а мыли блудницы, по слову Господа, которое Он изрек. |
38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив. |
|
39 |
39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. |
|
40 И почил Ахав с отцами своими, и сделался царем вместо его сын его Ахазия. |
40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія. |
|
41 Иосафат, сын Асы, сделался царем Иудеи в четвертый год Ахава, царя Израильского. |
41 |
|
42 Иосафат был тридцати пяти лет, когда начал царствовать, и царствовал в Иерусалиме двадцать пять лет. Имя матери его Азува, дочь Шилхия. |
42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи. |
|
43 Он ходил во всем стезею отца своего Асы, и не сходил с ней, поступая праведно пред очами Господа. |
43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х. |
|
44 Только лишь высоты не были отменены, и народ еще совершал жертвы и курения на высотах. |
44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках. |
|
45 |
45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем. |
|
46 Прочие деяния Иосафата, мужество его, какое он показал, и как он воевал, описаны в книге дневных записей царей Иудейских. |
46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. |
|
47 Он истребил с земли и остатки блудников, оставшиеся во дни отца его Асы. |
47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю. |
|
48 В Идумее тогда не было царя. Простой правитель был вместо царя. |
48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів. |
|
49 Иосафат сделал корабли Фарсисские для того, чтобы пойти в Офир за золотом, но не дошел, потому что корабли разбились в Ецион-Гавере. |
49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері. |
|
50 |
50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів. |
|
51 И почил Иосафат с отцами своими, и погребен с отцами своими, в городе Давида, отца своего. И сделался царем вместо его сын его Иоарам. |
51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам. |
|
52 Ахазия, сын Ахава, сделался царем Израиля в Самарии в семнадцатый год Иосафата, царя Иудейского, и царствовал над Израилем два года. |
52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки. |
|
53 И поступал худо пред очами Господа, и шел дорогою отца своего, и дорогою матери своей, и дорогою Иеровоама, сына Наватова, который ввел Израиля в грех. |
53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. |
|
54 Он служил Ваалу и поклонялся ему, и огорчал Господа, Бога Израилева, - точно так же, как делал отец. |
54 І служив він Ваалові, і вклоня́вся йому, та й гніви́в Го́спода, Бога Ізраїлевого, — усе так, як робив його ба́тько. |